Світова історія політичних вчень: ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ.

1.                  Загальна характеристика політичної думки в Стародавньому Римі.

2.                  Політична концепція Цицерона.

3.                  Політичні вчення римських стоїків.

1.Давньоримська політична думка знаходилась під помітним впливом відповідних давньогрецьких концепцій. При цьому, римські автори не обмежувалися лише простим запозиченням досвіду Давньої Греції,  розвивали ці ідеї з урахуванням завдань Стародавнього Риму.

            Виокремлюють три основні напрямки політичної думки Стародавнього Риму:

·                    епікуреїзм;

·                    стоїцизм;

·                    еклектизм.

            Значним досягненням давньоримської думки було створення самостійної науки — юриспруденції.

2.Марк Туллій Цицерон (106-43 рр до н.е.) - знаменитий римський мислитель, юрист, державний діяч і оратор, консул. Основні роботи: “Про державу”, “Про закони”, “Про обов'язки”.

            Державу Цицерон визначав як “справа народу” - республіка. При цьому Цицерон підкреслює, що “народ це не довільне об'єднання людей, що зібрані разом будь-яким чином, а об'єднання багатьох людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів”. Таким чином, Цицерон стоїть у витоків юридизації поняття держава. Ця ідея мала багато прихильників у майбутньому, зокрема, концепція правової держави є розвиток концепції Цицерона.

            На думку Цицерона, завдяки тому, що люди наділені розумом, їм доступне розуміння божественних начал, виходячи з чого стало можливим виникнення держави та права. Цицерон вирізняв три прості форми правління: царська влада(монархія), влада оптиматів (аристократів), народна влада (демократія). Найкращою формою вважав змішану, зразком якої є Римська сенатська республіка.

            Цицерон вважав рабство справедливим, тому що рабам їх пригнічене положення є корисним, тому що самою природою зумовлене володарювання над слабкими для їх користі.

            Цицерон розробляє концепцію істинного та найкращого державного діяча та ідеального громадянина. Державний діяч має бути мудрим, справедливим, стриманим і красномовним. Крім того, державний діяч має бути ознайомлений із вченням про державу і володіти основами права, “без знання яких ніхто не може бути справедливим”. Ідеальний громадянин має слідувати таким чеснотам, як пізнання істини, справедливість, велич духа.

            Цицерон є одним з авторів концепції природного права. В основі права лежить притаманна природі справедливість. Справедливість вимагає не шкодити іншим і не порушувати чужу власність.

            У контексті МВ Цицероном розглядається таке поняття як “право народів”. Цицерон формулює суттєвий принцип міжнародного права про дотримання зобов'язань, які накладаються міжнародними договорами.

3. Основні представники стоїцизму: Луцій Анней Сенека (3-65 рр), Епіктет(50-138 роки), Марк Аврелій Антоній (121-180 роки).

Сенека. На думку Сенеки усі люди рівні тому,що вони є «співтоваришами по рабству,оскільки знаходиться у владі долі». Вважає долю,яка для нього = богу,природі причиною всіх причин. Виходячи із людей, єдності божественного та  людського світу, Сенека вважає,що всі люди є рівними один одному, виходить з того , що всі люди наділені розумом, а розум – це божественний дух,занурений у тіло людини. Закон долі грає роль природного права, якому підлеглі всі людські установи. У концепції Сенеки важливу роль відіграє ідея космополітизму; вважає всесвіт природною д-вою та своїм природним правом, членами цієї д-ви,згідно з природним правом, є всі люди.
            Епіктет. Закликає до особистого етичного вдосконалення і до належної виконання тієї ролі,яка надана кожному долею. Різко критикує багатство та засуджує рабство,вважаючи його аморальним.
            Марк Аврелій. Розвивав уявлення про д-ву з рівнем для всіх законів і при цьому,свобода підданих є найважливішою для цієї д-ви. Виходив з ідеї про те, що всі люди є розумні істоти.