Теория и история дипломатия

1.       Саме багатостороння дипломатія є провідною формою реалізації відносин держав на сучасному етапі

Фактори, які впливають на функціонування багатосторонньої дипломатії: 1.       Політичні чинники 2.       Чинники безпеки 3.       Ідеологічні чинники 4.       Релігійні чинники 5.       Економічні чинники. Для дипломатії попередніх історичних періодів важливим був сакральний принцип. Наприклад, багатосторонні зібрання грецьких аморіктіонів; збори в Середньовіччі. Сучасна модель дипломатичних формувалася, як модель багатосторонньої дипломатії. Вважається, що найбільшого успіху багатостороння дипломатія Нового часу досягла під час підготовки та підпорядкуванню Вестфальської мирної угоди 1648 року; підготовка до якого тривала декілька років після 30-річної війни. Щодо принципу рівноваги, він в багатосторонній дипломатії трактується як в статичному так і в динамічному ключі.

Статичні форми: 

1.       Союзи

2.       Ліги

3.       Пакти

Як правило, носили військово-політичний характер. Нестабільність багатосторонньої дипломатії викликала ідею створення світового уряду. Першим філософом цієї ідеї був Еразм Ротердамський у 16 столітті, проте, конкретних проектів він не надав. В 1462 році радник Баварського короля Антуан Марімі розробив «схему», яка мала на меті перетворити багатосторонню дипломатію в постійну інституцію: «Європейська ліга суверенних правителів». В неї повинні були ввійти Франція, Італія, Німеччина та Іспанія. Орган керівництва – Генеральна Асамблея, де кожний правитель міг направити свого посла: кожний посол мав лише один голос. Дана структура повинна була створити спільну армію та міжнародний суд.

Вважають, що першим творцем ідеї колективної безпеки був Еммануїл Кант («До вічного миру»). Практика багатосторонньої дипломатії в цей період (Середньовіччя та Новий час) обмежилася створенням коаліцій та укладенням угод. В цей період  найпоширенішою формою багатосторонньої дипломатії було проведення конгресів. 

Всі питання носили виключно політичний характер. Головне завдання – підписання мирної угоди або вироблення нового політично-територіального устрою в Європі. 

Докорінні зміни в дипломатичній діяльності відбувалися після Віденського конгресу 1815 року: Германія, Австрія, Пруссія, Франція. Вперше держави не обмежилися підписанням угоди, а взяли на себе забов’язання стежити за їх реалізацією.

В 19 столітті популярності набирають ідеї створення конфедерації країн, які б мали обирати загальноєвропейський парламент. Одним з пропагандистів був один шотландський правозахисник Джеймс  Лоренц, що обрав за зразок принципи англійського парламенту.

У 19 столітті виник новий інститут багатосторонньої дипломатії, як конференція послів. Вперше воно було створено для погляду за діяльністю французького уряду після завершення Наполеонівських війн (1816-1818) в Парижу.У цей період запроваджується нова форма багатосторонньої дипломатії – конференція. Почали звертати увагу на гуманітарні аспекти розвитку міжнародного співробітництва. Наприклад, Гаазькі мирні конгреси, які повинні були сприяти виробленню правил поведінки під час військових конфліктів.

Перший Гаазький конгрес відбувся в 1899 році, в ньому взяли участь 26 держав світу.