Геополітика: Визначення, етапи становлення та основні категорії геополітики

1.            Поняття «геополітики», її об’єкт та предмети

2.            Геополітика і політична географія

3.            Основні категорії геополітики

4.            Функції геополітики

1.            Геополітика (від латинського «земля» та «все, що пов’язане з місцем») виникла на рубежі 19-20 століття: Фрідріх Ратцель, Рудольф Челлен, Альфред Мехен, Хелфорд Мак-Кіндер, Карл Хаусхофер та інші.

Вони створили науку, відповівши на питання, від чого залежить велич держави її процвітання, її сила і вплив в світі. Могутність визначається просторово-териториальною характеристикою. Кожний з авторів створює наукові концепції з метою сприяти могутності власних держав, їх наукові праці були рекомендаціями для своїх урядів. Геополітика – не тільки наука, а й політична практика.

Є два підходи до визначення геополітики:

•             Традиційний (класичний)

•             Сучасний (пост класичний)

Традиційні оперують терміном, коли йдеться про суперечки між державами за територію: для них геополітика – наука про територіально-просторові та силові аспекти міжнародних відносин.

За іншим підходом, класичний підхід не враховує останніх радикальних змін: глобалізацію та демократизацію, які трансформували міжнародні відносини. Наразі геополітичний простір вже не є міжнародним, у цьому є і інші важливі актори.

До того ж, наразі розміри території не мають великого значення для економічного впливу. Сучасні форми соціальних змін надають геополітиці сприятливий момент, щоб вибратися з інтелектуальної периферії. По міждисциплінарному підходу геополітичний багаж дає змогу досліджувати сучасну геополітичну картину світу, прогнозувати розвиток, запобігати викликам і загрозам сучасного світу.

Геополітика має більше 300 визначень.

Предмет геополітики вміщає такі категорії:

1.            Держава

2.            Простір

3.            Ресурс

Геополітика – наука про державу у просторі (Батьки-засновники науки, дали саме таке визначення)

Геополітика – доктрина, яка розглядає державу як географічний організм, або просторовий феномен (за Челленом, засновником поняття «геополітика»)

Геополітика – наука про відносини землі і політики, тобто географічний розум держави (Хаусхофер)

Держава у своєму територіально-просторовому розширенні має апелювати до закритих місцевостей і збільшує експансію (Ранцель і Челлен – континентальними)

Мехер вважав, що держави не обов’язково збільшувати територію. Достатньо встановити контроль над морями і формально суверенними державами, які знаходяться далеко від кордонів (Мехер вважав море головнішим).

Батьки ототожнюють державну владу з контролем над територіями і визначили міжнародну політику, як конкуренцію великих держав за панування на морі та суші.

Маккіндер вважав, що держава може досягти величі за допомогою поширення свого способу життя, культури. Він одним з перших намагався подолати географічний детермінізм.

Маккіндер вважав, що не тільки масивність території важлива, але і розташування держави. Географічна вісь історії (Харкленд), що може забезпечити світове панування за умов активного розвитку транспортних шляхів, що поєднують величезний район.

Жан Готман вважав, що держава може досягти величі за допомогою поширення свого способу життя, культури. Він одним з перших намагався подолати географічний детермінізм класиків геополітики, прив’язаних до територіально-географічного простору. Готман позначав культурний вимір простору.

П’єр Галуа вважав, що геополітика не повинна обмежуватися земним простором, а треба освоювати інформаційний і космічний простір; враховувати втручання населення в державну політику.

Сучасне розуміння враховує, що держава, яка довго була єдиним активним актором в геополітичному просторі, в умовах глобалізації вона і є потужною, але вона діє в геополітичному просторі поряд з іншими міжнародними утвореннями, владними інститутами і організаціями (інтегровані регіони), з міжурядовими організаціями, ТНК та неурядовими організаціями.

Гадмиєв вважав, що треба по новому розуміти «гео» як не просто земля (простір), а Земля (планета).

Риси пост класичної геополітики:

1.            Використовуються досконалі методи аналізу і враховують глобалізацію, інтеграцію, демократизацію і виклики і загрози глобальної безпеки як менш ангажованої і більш не упередженою (на відміну від традицій геополітики)

2.            Нова геополітика аналізує обставини глобального світу в широкому просторовому вимірі, територіально-географічному, повітряно-космічному, економічному, політичному, культурно-цивілізаційному, інформаційному вимірі, і здатна намалювати цілісну геополітичну картину світу.

3.            Увага на вивчення діяльності в геополітичному просторі великих держав світу, бо їх геополітика має більш глобальні наслідки, ніж в малих держав, але разом з цим нова геополітика не розглядається як єдиний та безперечно головний суб’єкт на всіх рівнях аналізу і намаганнях інтегрувати в аналіз актуальні тенденції розвитку, щодо втрати державою ролі головного актора.

4.            Активно вивчається навик суб’єктів в геополітичному просторі: УО, НУО, ТНК, національні та територіальні рухи, народні рухи.

5.            Національна безпека не тільки військова, а й економічна, екологічна, культурна та ін..

Геополітика – наука, яка представляє геополітичну картину світу на підставі дослідження такої взаємодії політики та матеріальних та нематеріальних ресурсів, що дозволяє акторам реалізувати інтереси, набувши авторитет в регіоні і світовому просторі і брати участь в регулювання регіонального і світового простору.

Геополітика – наука, яка вивчає механізми, форми і закономірності владного контролю держав (їх союзів) над геопростором, які складаються  в процесі їх взаємодій і під впливом сукупності факторів (географічних, історичних, культурних, політичних, цивілізаційних і т.д.), які детермінують і визначають стратегічний потенціал держави в глобальній політиці (за Мухаєвим).

Предмет геополітики:

1.            Закономірності виникнення, трансформація і сучасне існування світової геополітичної системи

2.            Просторові аспекти розвитку міжнародної системи у минулому

3.            Чинники, які впливають на трансформацію сучасної системи міжнародних відносин

4.            Формування і розвиток геополітичних регіонів різних ієрархічних рівнів

5.            Використання державами світу геопросторових факторів при визначенні і досягнення своїх геополітичних цілей

6.            Проблеми територіального розвитку держав, просторові аспекти їх взаємодії

7.            Вплив географічних факторів на внутрішню і зовнішню політику держав

8.            Внутрішньодержавні територіальні процеси, взаємодії політичних сил

9.            Просторові аспекти виникнення, ескалації, врегулювання війн і локальних політичних конфліктів.

Геополітика вийшла з політичної географії:

·         Політична географія – наука, що вивчає взаємозв’язки політичних процесів з територіальними, економіко-географічними,  фізичними і інформаційними факторами. Виникла у кінці 19 століття. Відома по працям Ріттера (ідея зіставлення історії людства і природи), Ратцеля (антропогенні принципи екологічних підходів в електоральній географії).

·         В міру розширення політичної географії відбувається переплетіння з політичною філософією, прикладними політичними теоріями, процеси формування державної території, окремі процеси в країнах, специфіка розселення в регіонах. Дослідження та вирішення прикладної політики – значення завдань щодо формування виборчих округів, регулювання міграційних потоків і т. д.

·         Мухаєв підкреслює,  що політична географія це країнознавча наука, що вивчає законами територіального розмежування, а геополітика – займається поясненням геополітичними розстановками.

Існує два види геополітичних досліджень:

1)      Практичні

2)      Академічні (фундаментальні)

Практична геополітика слугує створює геополітичні коди – це оперативні зведення законів, що складається з набору політико-географічних припущень і лежать в основними зовнішніми політичними державами.

Такі кодекси включає визначення національних інтересів, ідентичним зовнішнім загрозам, реагував на такі загрози:

·         Академічна геополітика – глибокі теоретичні узагальнення, аналіз геополітики окремої держави

Геополітику поділяють на два напрями:

1.       Доктринально-нормативний;

2.       Оціночно-концептуальний.

1.       Структура геополітики поділяється на чотири блоки:

1)      Загальні геополітичні дисципліни: загальна теорія геополітики;

2)      Історична геополітика.

2.       «Галузеві» геополітичні дисципліни:

·         Природна геополітика;

·         Військова геополітика;

·         Соціальна геополітика;

·         Демографічна геополітика;

·         Етнічна геополітика;

·         Релігійна геополітика;

·         Електоральна геополітика;

·         Геополітика політичних партій і утворень.

3.       Комплексні геополітичні дисципліни:

·         Глобальна (світова) геополітика;

·         Геополітичне регіонознавство;

·         Державна геополітика;

·         Внутрішньо-державна геополітика;

·         Геополітика світового океану.

Функції геополітики:

1.       Пізнавальна (гносеологічна)

2.       Прогностична

3.       Управлінська

4.       Ідеологічна

5.       Виховна

Пізнавальну виконує академічна геополітика – аналіз картини світу (дослідження основних тенденцій, вивчає акторів, виявлення викликів і загроз конфліктів).

Пізнавальну функцію виконує прогностична функція – на основі моніторингу визначати позитивні або негативні перспективи участі акторів, постачання можливих конфігурацій країн або союзів, що можуть сприяти становленню загроз, які можуть мати геополітичні наслідки.

Управлінська функція – вироблення практичних рекомендацій, які беруть участь у формування геополітичної картини світу

Ідеологічна функція – кожна людина повинна вміти геополітично мислити і діяти

Виховна функція – функція політичної соціалізації.