Встановлення сучасної моделі
дипломатії зі стародавніх часів до 18 століття
1.
Передумови
формування сучасної моделі дипломатії: оформлення теорії балансу сил в Європі.
2.
Поширення
сучасної моделі дипломатії в Європі в умовах існування системи балансу сил.
1. Вагомий внесок у формування сучасної дипломатичної служби належить таким
державам як Стародавня Греція і Рим. Для цих держав було характерно існування
наступних моделей в системі міжнародних відносин: для Стародавньої Греції була
характерна поліцентрична система м\в, формується інституту дипломатичних
представників, які призначалися еклесією (нац.. збори). Період існування
дипломатії в Греції отримує продовження в формуванні поняття дипломатичного
імунітету. Формується інститут гостинності. Для Рима було характерно як
імперські так і республіканські риси. Є однополісна система. Вважали силу
необхідним методом досягнення зовнішньо – політичних цілей. Був характерним
розвиток внутрішньої дипломатії.
Дипломатія Стародавнього Сходу, Античності та Середньовіччя було пронизана
сакральною свідомістю – свідоцтвом цього є надзвичайно тісне переплетіння
релігії та дипломатичної діяльності.
В період Середньовіччя не існувало розмежування на владу церковну та
світську владу. Верховним арбітром розвитку м\в в цей період виступав Папа
Римський. Папа Римський здійснював помазання для царства, до його компетенції
належало право скликання Церковного собору. Під впливом церковного права
формувалися засади міжнародного співробітництва. Саме на основі церковного
права сформувалися основи світського права. У цей період не існувало чіткого
розподілу на внутрішню та зовнішню політику. Характерно існування дипломатії
«ад хок» - дипломатія яка використовується час від часу. Важливий вплив мала
«папська революція», яка відбулася в 11 столітті, ініціатором змін виступив
Папа Григорій 7. На формування сучасної системи дипломатичної служби вплинули
також «комунальні революції», які відбулися наприкінці 12 століття.
Представники міст отримали незалежність від феодалів. Важливою обставиною
формування сучасної дипломатичної служби стало повернення в період Ренесансу до
античної спадщини. У світобаченні людини
почали панувати світські принципи. В цей період починає утверджуватися точка
зору, що влада може належати не тільки Папі Римському, а і іншим світським
правителям. В результаті цих подій на території Західної Європи утворилась
надзвичайна кількість центрів влади, які весь час перебували у змаганнях один з
іншим. Виникає великий інтерес до Фукідіда – грецький історик. Набуває
популярності ідея рівноваги сил. Ідея рівноваги особливого поширення набула на території
Аппенінського півострова. Перша згадка про ренесансну концепцію «балансу сил»
яке міститься в повідомленні датованим 1439 роком. Це повідомлення
венеціанського дипломата, який зазначав, що Венеція є головною діючою особою на
території півострова. Дотримання рівноваги вимагало гнучкості коаліції.
Схожа ситуація з італійською існувала на території Німеччини (тоді це була
Священна Римська імперія) однак, дипломатичні інститути на її території не
сформувались через те, що ця держава була єдиною для якої існували спільні
державні органи. Одночасно з появою італійської моделі дипломатії починають
з’являтися наукові праці присвячені мистецтву дипломатії. Ніколо
Макіавеллі «Государь», Брагач «Посол»,
Паскаль «Легат». Вважається що в 14 столітті в Італії сформувався професійний
клас працівників дипломатичної служби. Вперше італійські дипломати почали
отримувати заробітну плату це є свідченням то,що поступово зовнішньо-політична
діяльність почала виокремлюватися в окремі галузь державного управління.
Необхідність стежити за дотриманням рівноваги в міжнародних відносинах вимагала постійних спостерігачів це стало
підставою для обміну постійними представниками між італійськими
містами-державами. В 1375 році такі держави як Мілан та Мантуя для того щоб
регулівати спільні дії проти Верони обмінювалися своїми послами-резедентами.
Максимальної ефективності система балансу сил на території сучасної Італії
досягла у другій половині 15 століття. В цей період свої праці з теорії
дипломатії пише італійський дипломат та правознавець Альберіко Джентілі «Три
книги про право війни». Його головна теза полягала в тому що Європа повинна
захищати себе від появи дуже сильної держави. Він також підкреслював, що
релігійні розбіжності не можуть бути приводом для відмови від підтримки
міждержавних відносин. Він підтримував точку зору про те що всі війни повинні
вестися відповідно до принципів права та гуманності. Його перу належить ще одна
праця «Три книги про посольство». Він висловив тезу, що законний посол є
недоторканним. У 16 столітті ідея рівноваги сил виходить за межі Італії і поступово
набуває популярності в Європі. Поступово досягнення рівноваги сил між
провідними західноєвропейськими державами почала вважатися обов’язковою і перетворилася
на один з основних чинників міжнародного життя. В цей період виникає ідея формування регіональних
систем дотримання балансу сил.
Західноєвропейська система рівноваги – Франція, Англія, Іспанія
Східноєвропейська система – Московія, Польща, Швеція, Данія
Центральноєвропейська система – всі німецькі держави
До останніх десятиліть 17 століття роль Англії в європейських справах була
не значною. Англія була центром опору Франції. Відбувається процес
секуляризації державної влади. В результаті всіх цих подій була остаточно
сформована нова модель дипломатичної служби – Італійська модель дипломатії. Дана
модель дипломатичної служби має наступні характерні риси: відбувалося створення
державних зовнішньополітичних канцелярій; формування класу оплачуваних з
державної казни чиновників, що професійно займаються забезпеченням
зовнішньополітичної діяльності держави; поширення системи взаємних постійних
дипломатичних представництв; поява особливого типу дипломатичної кореспонденції
і дипломатичних архівів. Дану дипломатичну систему та процес її поширення можна
визначити як процес із проявів у процесі глобалізації.
2. Інтереси держави є набагато вищими за інтереси корони, аристократії або
народу. Політика повинна відповідати інтересам держави. Для Ришельє головним
методом є постійні переговори між представниками держав. Цю тезу він виклав у
своїй праці «Політичний заповіт». Для забезпечення безперервності переговорного
процесу засновувалися посади посла-резидента. Дипломатія – це засіб
встановлення та підтримки довірливих відносин.
У Франції було створено перше міністерство закордонних справ в Європі. В
одних джерелах датується кінцем 16, в інших початком 17 ст. До кінця 17
століття дипломатична служба Франції стала наймогутнішою та найрозгалужінішою в
Європі. Всі співробітники дипломатичної служби отримували освіту в Школі
публічного права при Страсбурзькому університеті. В 1673 році у Франції був
розроблений торговий кодекс, у ньому було визначено функції консулів. 1712 рік
– рік коли у Франції була заснована дипломатична академія. З кінця 17 століття
французька мова остаточно витісняє латинську мову з вжитку, і стає загально
вживаною мовою дипломатії. В перших десятиліттях 18 століття набуло поширення
переконання, що будь-яка концентрація сил в рамках однієї держави є сама по
собі небезпечною і тому їй варто запобігти, навіть якщо володар цієї держави не
проявляє ніяких агресивних намірів. В 17-18 столітті під впливом розвитку
природничих наук відбувалися спроби створення науки про міжнародні відносини,
яка б так, спираючись на набор певних правил та принципів дозволяла правителям
досягати бажаних цілей. Ідея балансу сил в Європі продовжує існувати у 18
столітті, і користується популярність, але зазнає певних змін під впливом
наступних факторів: поява колоніальних володінь, завоювання нових територій,
встановлення Росії як великої держави і її входження в Європейську дипломатичну
систему.
Комментариев нет:
Отправить комментарий