1. Найбільшою
державою переднього сходу був Єгипет, його кордони при 18-династії ( середина 2
тис. до н.е.) доходили до відрогів Тавра і річки Євфрату,у міжнародному житті
стародавнього сходу Єгипет відігравав ключове значення єгиптяни вели культурні
та політичні зв’язки з відомим їм світом-державою Хеттів передньої Азії,
державами півночі та півдня Месопотамії(Мітанні, Вавилон, Ассирія), з
Сирійськими і Палестинськими князями, Критським царством і островами Егейського
моря. Дипломатичним листуванням в Єгипті відала особлива державна канцелярія з
іноземних справ.
З численних пам’яток давньосхідної
дипломатії найбільший інтерес за змістом та значенням представляє Тель-Амарське
листування і договір єгипетського фараона Рамзеса II з царем хетів Хатушилем III ( 1278
р. до н.е.).
Амарна місцевість на правому березі
Нілу в Середньому Єгипті – колишня резиденція фараона Амінофіса III. У 1087
-1088 р. до н.е. у палаці Амінофіса був відкритий архів, що містив дипломатичне
листування фараонів Амінофіса 3 та його сина Амінофіса 4(15-14 ст. до н.е.). В
данний час Тель-Амарський архів знаходиться в державному музеї в Берліні. Цей
архів містить 360 глиняних табличок, що представляють переписку названих
фараонів з царями ін. держав із підвладними сирійськими князями. Суттєвим
доповненням до Тель-Амарського архіву служить архів хетського царя Суббілуміуми
з Богаз-Кей – столиці Хеттської держави.
Більшу частину Тель-Амарського архіву складають листи сирійських і палестинських князів до
фараона від якого вони залежали. Основний зміст листів: обмін взаємними
привітаннями та люб’язностями; переговори про укладення шлюбів; прохання про
надання військової допомоги, золота, подарунків. До привітань завжди долучалися
скарги, доноси і наклепи князів один на одного. Всі документи складені клинописом
( дипломатичною мовою того часу).
Поряд з Єгиптом на сиро-палестинські області претендували хетти. За царя
Суббілумілуми (1380-1348 рр. до н.е.). Хеттське царство досягло переважаючого
впливу в Азії та успішно оскаржувало Єгипту права на азіатські володіння –
сирійські рудники, ліванський ліс, торгівельні шляхи. Зростання Хетського
царства змушувало фараонів шукати союзників серед держав Месопотамії ( Вавілон,
Міттані), які були ворогам хеттам. В Тель-Амарському архіві збереглися листи
вавилонських та міттанських царів до Амінофіса 3 та Амінофіса 4.
Наступне сторіччя (14-13 ст. до н.е.) було заповнено запеклими війнами між
хеттами та Єгиптом. Війни в однаковій мірі виснажили обидві держави, жодна з
країн не отримала відчутної переваги, саме тому вони були вимушені йти на
взаємні поступки і укласти мирний договір.
У 1288 р. до н.е. був укладений мир і підписаний договір між фараоном 19-ї
династії Рамзесом 2 і хетським царем
Хаттушилем 3, ініціатива миру і дружньої угоди відходила від хетського царя.
Після довгих переговорів Хаттушиль 3послав Рамзесу 2 проект договору на срібній
дошці на доказ справжності документа. На передньому боці дошки було зображено
царя, що стоїть поруч з Богом вітру і блискавки
Тешубом, а на зворотньому боці зображено царя біля сонячної Богині
Арріни. Рамзес 2 прийняв умови договору, відправив дошку так само . Зберігся,
як текст договорі так і описання договорів, що передували йому. Договір
складався з трьох частин: вступу,тексту договіру, статтей і висновків –
звернення до Богів, клятв і прокльонів проти порушника договору. Між хеттами і
Єгиптом був заключений оборонний і наступальний союз:
·
Договір передбачав підтримку проти
ворога не тільки зовнішнього, але й внутрішнього;
·
Союзники гарантували один одному
допомогу на випадок повстань і заколотів
у підвладних їм областях.
Малися на увазі азіатські ( сиро-палестинські області), в яких е
припинялися війни, повстання і грабежі.
·
Особливою статтею передбачалася видача
політичних перебіжчиків. З перебіжчиками поверталася все їх майно і люди.
Цей договір був підкріплений династичним
шлюбом Рамзеса 2 та дочки Хаттушиля 3.
Значення
договору 1288 р. до н.е.
1) Найдавніший
з відомих нам пам’яток
міжнародного права
2) За своєю
формою він послужив зразково всім наступним договорів, як для царств
стародавнього сходу, так для Риму та Греції
3) В даному
договорі знайшла своє відображення характерна риса державного ладу
стародавнього сходу – повне ототожнення держави з особою носія верховної ради
2. У наступні століття і царства Хеттів слабшають
і втрачають керівну роль у міжнародних відносинах сходу, головне значення
набуває держава передньої Азії – Ассирія, з головним містом Ашшур ( знаходиться
на середній течії річки Тигр в Месопотамії). У
ранній період своєї історії Асиирія входила до складу Вавілонського
царства і царь Ашшура підпорядкувався царю Вавилона.
Перша згадка про Ассирію як самостійну державу знаходиться в
Тель-Амарському листуванні, де йдеться про прибуття ассирійських послів до
Єгипту проти прийняття їх єгипетським фараоном Аменофісом 4 рішуче протестував
вавилонський цар Бурнабуріаш, який вважав себе головою Ашшура. Посилення
Ассирії вселяло небезпідставну тривогу хеттам та Єгипту. Договір 1288 до н.е.
дотично був спрямований проти Ассирії.
Ассирійське царство досягає своєї могутності при Саргонідах ( 8-7 ст. до
н.е.).
Саргоніди – Саргоні, Сіннахерібі, Ашшурбаніпал.
Головним містом при Саргонідах була Ніневія. Саргоніди віхідці із
середовища військових командирів, які провели реформи у політичному і
військовому ладі Ассирії, збільшили чисельність ассирійського війська до вищої,
у тому часі, межі - 150 чоловік, і розпочали широку завойовницьку політику.
Найбільше значення в той час мали дві торгові артерії, одна з них йшла від
великого (Середземного моря) до Месопотамії і далі у східний напрям. Інша вела
на південний захід у бік сиро - палестинського узбережжя і Єгипту.
Наступальна політика Ассирійських царів об’єднала країни переднього сходу в
декілька коаліцій на південному-заході на чолі з єгиптянами, на південному
сході - на чолі з Елламом, на півночі на чолі з Урартом.
Всі ці коаліції були дуже строкаті зі своїм складом, що полегшувало
перемогу Ассирійців.
Наприкінці 8 століття до н.е. Саргон Прирафії в Палестині розбив союзників
єгипетського фараона і потім повернув проти другої Еллансько-Колдеської
коаліції. При цьому, він дуже майстерно використовував невдоволення колдейських
міст проти царя Мордуп-Беліддіна. Ассирійський цар виступав нібито захисником
вольностей халдейських міст, порушених його супротивником, ці міста отримали
колишні права, а переможець Саргон – проголосив себе Вавилонським царем.
Таким чином Ашшур і Вавилон зв’язувались особистою унією. Політична
перевага була на боці Ассирії, а культурна на боці Вавилону.
Значніша коаліція утворилася при
сині Саргона – Синахарібі (705-681 до н.е.). До складу коаліції входили:
Сиро-палестинські міста на чолі з Тіром. Іудейський цар Єзекія і
єгипетський фараон Єхиопської династії Тахарка. Одночасно з цим утворилася
друга коаліція на сході, центром її були Еллан та Вавилон. Синахарібі
використовував споконвічну ворожнечу Тіру та Сідону, і тим самим значно
послабив своїх ворогів. У 701 р. до н.е. осадив Єрусалим, і змусив царя Єзикію
сплатити великий викуп.
У той же самий час єгипетським фараоном Шабаком був укладений мирний
договір зі змісту якого можно зробити висновок, що політичний статус Єгипту був низьким.
Наслідком розгрому західної коаліції було завоювання ассирійцями Вавилону ( 689
р. до н.е.).
На чолі третьої коаліції, з якою довелося боротися Саргону стояло царство
Урату ( Ванське царство), а головним містом Тушках.
Піднесення Урату відносять до 2
століття до н.е. ( 750-733 р. до н.е.). У передгір’ях Кавказу видобувалися
високоякісну сорти заліза, що отримав широке розширення в період політичного
перевалу Ассирії. Піднесення Ассирії знаходиться в прямому зв’язку від бронзи
до заліза.
Дипломатія
Ашшур-Баніпала
Останній могутній цар Ассирії ( 668-626
рр. до н. е.).
Завдяки відкриттю держ. Архіву та бібліотеки Саргонітів
науковці мають можливість широко вивчати діяльність Ашшурбаніпала. Клінописна
бібліотека Саргонітів містить близько 2000 ддокументів, які розкривають різні
сфери життя Ассирії.
Проти Ассирії виникали військові
коаліції. Найскладнішим було справитись з Єгиптом ( період Ефіопської
династії).
З метою ослаблення ефіопського впливу в
Єгипті Ашшурбаніпал підтримував єгипетського царевича Нехо, який проживав в
Ассирії, як військовополонений. За допомогою своїх прихильників в Єгипті та
ассирійської підтримки Нехо переміг Тахарка і заволодів Єгиптом. Але син Нехо –
Псамитіх – не підтримував ассирійців, після смерті батька проголосив
незалежність Єгипту ( 645 до н.е.)
Ашшурбаніпал змушений був погодити з
втратою Єгипту, внаслідок серйозних ускладнень, які виникли у Вавилоні та
Еллані. Впродовж усього царювання Саргонітів, Вавилон був ареною політ. Інтриг
проти Ассирії.
При Ашшурбаніпалі намісником Белла (
Вавилона) був молодший брат царя Шамаш-Шумухін, який зрадивши брата проголосив
незалежність Вавилона, проголосивши себе вавилонським царем, відправив у всі відомі країни посольство з
метою залучення їх до загального союзу проти Ассирію ( Єгипет, Мідія, Елан, Тір
та інш. Фінікійські міста, Індія, арабські шейхи). Дізнавшись про створення
коаліції Ашшурбаніпал почав готуватися до війни, але перш за все він використав
дипломатію.
Результат військової компанії залежав
від багатих міст Межерічча ( Вавилон, Ніппур) і царство Еллан. Ашшурбаніпал це
розумів і тому відправив туди дипломатичне послання:
·
Зберігати надалі вольності міст з усіма
їхніми правами, що похитнуло становище вавилонського царя (Шалаш- Шумухін). Ці
міста зрадили Вавилон и перейшли на бік Ассирії. Перехід Вавилону до Ассирії підірвав усю
ассирійську коаліцію. При Ашшурбаніпалі межі Ассирійського царства простягалися
від вершин Урарту до Мібії, від Кіпру і Елідії до сх. Кордонів Еллану. Але
безперервні війни виснажили Ассирію. Положення було критичним у наслідок
припливу нових народів, що приходили з півночі та сходу: кіммерійці, скіфи,
мідяни, перси.
Вже в 4 ст. до н.е. найсильнішою державою античного
світу стає Персія, яка увібрала в себе всі
країни Стародавнього Сходу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий