Світова історія політичних вчень: Політична думка Стародавньої Індії

Джерелом політичної думки Стародавньої Індії є Веди – це збірка релігійних книг, аріїв. Племена аріїв приходять до Північної Індії приблизно у 2 тис. до н.е. Арії не знають звідки вони взялись. Одна з основних ідей викладених у Ведах – це існування вселенського закону Рита, який представляє собою космічний порядок, встановлений на небесах та на землі, який вимагає від людини певної поведінки, тобто виконання дхарми. Дхарма включає в себе все коло обов’язків людини, у ній є правила обов’язкові для всіх, а є правила пов’язані з походженням людини, родом занять її віком, тощо.  Крім того існує закон карми, згідно з якого доля людини визначається тим, наскільки вона виконує дхарму.

Два основні напрями політичної думки Стародавньої Індії це брахманізм і буддизм, у законах Ману зображені ідеї брахманізму. Основним першоджерелом буддизму вважають Тіпітаку.

В давньоіндійському суспільстві існувало чотири касти або варни: вища каста – брахмани або жерці; варна воїнів – кшатрії; землеробці, ремісники, торговці або вайшьї; найнижча каста – шудри.

Приблизно у 2 столітті до н.е. оформлюються закони «Ману». В них розвивається ідея поділу суспільства на 4 касти при домінуючому положенні брахманів. З критикою основних ідей брахманізму виступив Будда. Основна ідея буддизму це звільнення людини від страждань: джерелом страждання є людські бажання. Будда критикував систему варн, визнаючи всіх людей рівними у морально-духовному аспекті. В традиційному брахманському тлумаченні дхарми, Будда протиставив раціоналістичний підхід, де дхарма представляється як природна закономірність, закон що керує світом. Буддізму притаманний гуманізм.

Трактат «Артхашастра».