Світова історія політичних вчень: Політичні вчення Стародавнього Китаю

Існувало чотири основні думки: конфуціанство – Конфуцій; даосизм – Лао Цзи; моїзм – Мо-Цзи; легізм – Шан Ян.

Основні ідеї Конфуція викладені в праці «Бесіди та висловлювання» - «Лунь – Юнь». Конфуцій (551-479 рр. до н.е.). В основі ідеї  - принцип де – добродійності. Прихильність до «лі» - ритуала. На думку Конфуція суспільством мають керувати благородні люди – цзюнь-цзи. Вони мають дотримуватися принципу «де» та спиратися на мудрість стародавніх китайських звичаїв. У конфуціанстві розвивається патріархальна концепція походження держави. Держава прирівнюється до великої родини, цар – батько, а народ – діти. Небо дає владу царю. Розвивав аристократичну концепцію правління.

Даосизм – Лао-Цзи, жив приблизно у 6 ст. до н.е., робота «Дао де Цзи». Основне поняття це «Дао» - «шлях». Лао визначає закони неба, природи та суспільства, уособлює в собі природну справедливість. По відношенню до дао всі є рівними. На думку, Лао Цзи, соціально-політична нерівність людей є результатом «відхилення» від справжнього дао. Один з основних принципів даосизму це принцип не діяння. «Найкращий правитель той про якого, народ знає лише те, що він існує». На його думку повернення до дао – це повернення до природності.

Моїзм – Мо-Цзи, «Збірник Мо-цзи». 479-400 рр. до н.е. Він є одним з перших авторів договірної теорії походження держави.  Виступав за ідею егалітаризму – рівність.

Легізм – Шан Ян (390 – 338 рр. до н.е.). Шан Ян розвивав ідею управління що спирається на закони «фа» та суворі покарання. Критикував конфуціанські ідеї. Вся концепція сповнена ворожістю до людини та вкрай низькою оцінкою якостей людини.